Скасування кріпосного права потягло за собою розширення сфери застосування цивільного права, передусім у зв'язку з тим, що законодавство дозволяло селянам стати активними учасниками цивільних правовідносин, зробивши їх рівними у правах суб'єктами цих відносин.
   Правоздатність фізичної особи починалася з моменту її народження. Останнє як обставина, що впливає на правовідносини, вимагало офіційного посвідчення. Головним способом посвідчення факту і часу народження слугувало метричне свідоцтво. Правоздатність завершувалася насамперед у момент смерті. Чинне того часу цивільне законодавство (Т. X, ч. 1 33) знало і так звану цивільну (юридичну) смерть. До неї належали такі випадки: а) позбавлення судом усіх прав стану; б) постриг у ченці; в) безвісна відсутність особи у місці проживання впродовж 10 років (Т. X, ч. 1, ст, 54, 1234),
   Законодавство відрізняло правоздатність від дієздатності як здатності особисто здійснювати своє право. При цьому правоздатність і дієздатність не в усіх фізичних осіб були однаковими і залежали від таких умов, як вік, стать, стан здоров'я, спорідненість, свояцтво, підданство, соціальний стан, релігія, громадська честь тощо. Наприклад, цивільне законодавство надавало фізичній особі повну майнову дієздатність з моменту досягнення нею 21 року. До досягнення цьоґо віку особа вважалася неповнолітньою. Так, ст. 213 Зводу законів цивільних видання 1887 р. проголошувала: «У неповнолітті є три віки: перший від народження до чотирнадцяти років; другий — від чотирнадцяти до сімнадцяти років, третій — від сімнадцяти до двадцяти одного року». Щодо стану здоров'я, який впливав на дієздатність особи, то законодавство визначало статус безумних (тобто позбавлених розуму з малолітства), божевільних і слабоумних. Ці особи були позбавлені дієздатності, не могли вступати до шлюбу, управляти своїм майном і були під опікою. Фізична неміч (хвороба, фізичні вади) дієздатність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>