ва, земська, міська, військова, фінансова та університетська реформи, що відбулися потім і мали буржуазний характер.
   Вступ Російської імперії на шлях капіталістичного розвитку, нестримне зростання промисловості і пов'язане з цим збільшення кількості найманих працівників, закономірно потягли за собою становлення і розвиток спеціального законодавства — фабричного.
   У російському пореформеному законодавстві зберігалося водночас чимало архаїчних норм, які гальмували розвиток капіталістичних відносин. Наприклад, збереження приватної власності на надра за власниками землі стримувало розвиток гірничодобувної промисловості. Архаїчним було авторське право, деякі інші галузі права. Перешкоджали розвиткові капіталістичних основ у праві контрреформи 80—90х років XIX ст., які завдали удару «майже по всіх інститутах і принципах, що тільки формувалися».
   Втім, як правильно наголошується в новій історикоправовій літературі, капіталізм у кінцевому підсумку (тим більше монополістичний капіталізм наприкінці XIX ст.) уже не міг уживатися з нормами дореформеного права. Тому передусім цивільне право з його центральним інститутом права власності поступово почало звільнятися від обмежень часів кріпосництва. Воно дедалі більше грунтувалося на капіталістичних засадах. Буржуазні правові ідеї та юридичні конструкції «нехай поступово і непослідовно сприймалися російським правом і законодавством». При цьому слід зазначити, що автори цитованої монографії не поділяють точку зору О. М. Давидовича, на думку якого правова система царату, навіть періоду пізнього капіталізму, аж до Лютневої революції 1917 p., була «кріпосницькою» або «феодальною».
   А. Джерела права. Основним джерелом права у пореформений період продовжувало залишатися Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗ). Водночас розвиток буржуазних відносин обумовив, як уже зазначалося, необхідність внесення істотних змін у чинне законодавство.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>