авалися з відання суду присяжних до судових палат.
   Судові палати діяли як друга інстанція для окружних судів. Вони складалися із департаментів цивільних і кримінальних справ (голова і члени їх призначалися царем за поданням міністра юстиції). До округу судової палати входили кілька губерній. В Україні функціонували три судові палати — Київська, Харківська та Одеська. Палата була апеляційною інстанцією для всіх кримінальних справ, розглянутих в окружних судах без присяжних засідателів. Крім того, судова палата розглядала як перша інстанція справи про державні та посадові злочини. В цьому випадку судочинство здійснювалося з участю коронних суддів і станових представників.
   Протягом 70—90х років XIX ст. створена згідно з реформою 1864 р. система загальних судів зазнала нападок з боку царського уряду. Внаслідок цього найсуттєвіші зміни сталися у юрисдикції ланок цієї системи. Серйозних обмежень зазнали закладені в основу судових статутів від 20 листопада 1864 р. принципи судоустрою та судочинства. Особливо явними стали ці тенденції в період розгулу реакції 80—90х років XIX ст. Вони стали першопричиною судової контрреформи 80х років, що мала за мету обмежити демократичність судоустрою і судочинства, закладену у 1864 р.
   З початком періоду політичної реакції питання про мирові суди зі сфери газетної полеміки перейшло в практичну площину: у своїх доповідях та записках оберпрокурор Синоду К. Победоносцев, міністр внутрішніх справ Д. Толстой, чиновник МВС О. Пазухін обґрунтовували ідею реорганізації або навіть скасування мирової юстиції. Це цілком відповідало поглядам самого царя, який виношував плани проведення нової судової реформи, покликаної покінчити з тим, за виразом Олександра III, «паршивим лібералізмом», що був характерним для реформ «минулого царювання».
   Вирішального удару мировій юстиції було завдано урядом у 1889 р. 12 липня Олександр III затвердив закон про земських

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>