лежної властям покірливості», «заходи безпеки від злочинців і розбійників, затримання їх та знищення їхніх зграй» — і багато ще чого, викладене в наступних 37 пунктах ст. 681. Проте і це була лише мала дещиця передбачених законами обов'язків поліції.
   Отже, і після передбаченого реформою звуження компетенції поліції коло завдань, що нею вирішувалося, залишалося досить широким. Слід враховувати й те, що «звільнення» поліції від сторонніх функцій було багато в чому формальним. Так, згідно із земською реформою велика кількість господарських функцій передавалася земствам. Але насправді цього не відбувалося. Поперше органи земського самоврядування перебували під пильним наглядом поліції. Подруге, земства не мали своїх органів примусу і мусили діяти через апарат поліції. Звільнившись у пореформений період від вирішення суто господарських питань, поліція зберегла за собою контроль за господарською діяльністю не тільки громадських органів, а й приватних осіб.
   Практична діяльність поліції була позначена формалізмом, безплідним листуванням, сваволею і беззаконням. Безліч архівних справ, що збереглися у фондах канцелярій генералгубернатора і губернаторів, свідчить, що в поліції були поширені хабарництво, підробки, побиття заарештованих тощо.
   Наприкінці XIX ст. дії влади спрямовувалися насамперед на боротьбу з виступами робітничого класу — найнебезпечнішої для самодержавства сили визвольного руху. При цьому уряд став на шлях створення спеціальної фабричнозаводської поліції. Ще у 1880 р. підприємцям було дозволено набирати й утримувати за власний рахунок поліцейських на фабриках та заводах. За відомостями МВС, упродовж 17 років, тобто до 1897 р. на кошти підприємців було створено 130 поліцейських посад. Однак розвиток визвольного руху випереджав зростання сил поліції. Врештірешт самодержавство взяло на себе левову частку витрат на утримання фабричнозаводської поліції: з 1 лютого 1899

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>