; урядовий апарат дедалі більше рахувався з думками дворянської та буржуазної громадськості, що висловлювалися через періодичну пресу.
   Певні зміни відбулися і в складі бюрократії. її кількість зросла і досягла на початку XX ст. 385 тис. осіб (з них 161 тис. — класних чиновників). Серед вищої бюрократії знизився відсоток земельних власників (трохи більше 50%). Хоча у її складі, як і раніше, переважали дворяниурядовці, поряд з цим з'явилися і нові прошарки. Один з них становив так званий «третій елемент» — вільнонайманий персонал органів самоврядування (лікарі, вчителі, статистики тощо). Починаючи з 60х років у державному апараті почали працювати жінки (рахівницями Державного контролю). Наприкінці століття на державній службі (у навчальних і медичних установах, на пошті, телеграфі) перебувало вже 38 тис. жінок.
   Однак значення цих процесів не слід перебільшувати. Незважаючи на здійснення буржуазних реформ і деяких змін в організації, складі та діяльності урядових установ, Росія залишалася абсолютною монархією із самодержавним монархом на чолі. В країні зберігалися основні дореформені державні вищі, центральні і навіть місцеві установи з дворянською урядовою більшістю.
   Буржуазне реформаторство 60—70х років було непослідовним. Це, зокрема, виявилося в тому, що деякі важливі зміни в соціальному та політичному ладі хоча і підготовлялися, але так і не набули чинності. Хитання уряду між прогресивними перетвореннями і реакційними розширювали і зміцнювали опозицію старому ладу. Суттєвою вадою реформ стала їх половинчатість. Вона була притаманна і «базовій» реформі — скасуванню кріпосного права. Влучним є висновок М. О. Троїцького, що «половинчатість реформи виразилась у тому, що економічний базис став новим, капіталістичним, а всередині його збереглись пережитки старого, феодальнокріпосного ладу...». Ця ж недостатність була притаманна й більшості інших реформ. Відбивши революційну

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>