и. В цьому випадку судочинство здійснювалося з участю коронних суддів і станових представників.
   Протягом 70—90х років XIX ст. створена згідно з реформою 1864 р. система загальних судів зазнала нападок з боку царського уряду. Внаслідок цього найсуттєвіші зміни сталися у юрисдикції ланок цієї системи. Серйозних обмежень зазнали закладені в основу судових статутів від 20 листопада 1864 р. принципи судоустрою та судочинства. Особливо явними стали ці тенденції в період розгулу реакції 80—90х років XIX ст. Вони стали першопричиною судової контрреформи 80х років, що мала за мету обмежити демократичність судоустрою і судочинства, закладену у 1864 р.
   З початком періоду політичної реакції питання про мирові суди зі сфери газетної полеміки перейшло в практичну площину: у своїх доповідях та записках оберпрокурор Синоду К. Победоносцев, міністр внутрішніх справ Д. Толстой, чиновник МВС О. Пазухін обґрунтовували ідею реорганізації або навіть скасування мирової юстиції. Це цілком відповідало поглядам самого царя, який виношував плани проведення нової судової реформи, покликаної покінчити з тим, за виразом Олександра III, «паршивим лібералізмом», що був характерним для реформ «минулого царювання».
   Вирішального удару мировій юстиції було завдано урядом у 1889 р. 12 липня Олександр III затвердив закон про земських дільничних начальників (він складався з чотирьох нормативних актів), а 29 грудня — Правила про провадження судових справ, підвідомчих земським начальникам та міським суддям. Закон скасовував або істотно змінював найважливіші засади судової реформи 1864 р. ¦— принципи відокремлення судової влади від влади адміністративної, всестановості суду, виборності судових органів. У більшості губерній мирова юстиція ліквідовувалася. Інститут почесних мирових суддів зберігався.
   На Правобережній Україні судові установи вводилися двома етапами: спочатку мировий суд, а потім — загальні суди.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>