дещо специфічні вимоги до особового складу жандармського відомства. Так, жандармськими офіцерами могли бути тільки особи, які мали освіту не нижче середньої і прослужили у військах не менше п'яти років. Не допускалися до переведення в корпус жандармів офіцери, які були «в штрафах по суду і слідству» і мали грошові борги. Кандидати в жандарми попередньо складали при штабі корпусу іспити «як з моральних якостей, так і зі службових достоїнств».
   В Україні у 70—90ті роки XIX ст. територіальні органи корпусу жандармів були представлені дев'ятьма губернськими жандармськими управліннями (ГЖУ) і жандармським управлінням м. Одеси. Звичайно ГЖУ контролювали територію тих губерній (міст), де вони перебували, за винятком жандармського управління м. Одеси: крім самого міста, йому був підпорядкований і Одеський повіт Херсонської губернії. Штати ГЖУ були різними. Якщо, наприклад, Чернігівське ГЖУ вважалося третьорозрядним (4 офіцери, 3 вахмістри, 23 унтерофіцери), то Харківське ГЖУ за штатом поступалося в країні тільки двом столичним (у ньому у 1895 р. служили 6 офіцерів, 4 вахмістри, 70 унтерофіцерів).
   Сили управлінь розподілялися так. Очолював ГЖУ начальник — жандармський генералмайор або полковник. При ньому був ад'ютант управління. Кожний начальник ГЖУ мав у вигляді «додаткового штату» управління кілька помічників у повітах, а інколи — в губернському місті. Впродовж періоду, що досліджується, штати одних ГЖУ (Подільського, Таврійського, Чернігівського) залишалися практично незмінними, інших поступово розширювалися, здебільшого за рахунок введення нових посад помічників начальників ГЖУ в повітах та губернських містах і збільшення кількості унтерофіцерів, які в них перебували.
   У віданні Волинського і Подільського ГЖУ були прикордонні пункти. При жандармському управлінні м. Одеси був особливий офіцер з командою «для огляду паспортів у порту». У стройовому та господарському відношенні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>