ого не відбувалося. Поперше органи земського самоврядування перебували під пильним наглядом поліції. Подруге, земства не мали своїх органів примусу і мусили діяти через апарат поліції. Звільнившись у пореформений період від вирішення суто господарських питань, поліція зберегла за собою контроль за господарською діяльністю не тільки громадських органів, а й приватних осіб.
   Практична діяльність поліції була позначена формалізмом, безплідним листуванням, сваволею і беззаконням. Безліч архівних справ, що збереглися у фондах канцелярій генералгубернатора і губернаторів, свідчить, що в поліції були поширені хабарництво, підробки, побиття заарештованих тощо.
   Наприкінці XIX ст. дії влади спрямовувалися насамперед на боротьбу з виступами робітничого класу — найнебезпечнішої для самодержавства сили визвольного руху. При цьому уряд став на шлях створення спеціальної фабричнозаводської поліції. Ще у 1880 р. підприємцям було дозволено набирати й утримувати за власний рахунок поліцейських на фабриках та заводах. За відомостями МВС, упродовж 17 років, тобто до 1897 р. на кошти підприємців було створено 130 поліцейських посад. Однак розвиток визвольного руху випереджав зростання сил поліції. Врештірешт самодержавство взяло на себе левову частку витрат на утримання фабричнозаводської поліції: з 1 лютого 1899 р. набув чинності закон «Про посилення поліції в районах промислових закладів», згідно з яким створювалися 160 нових посад городових. Водночас зберігалося право дозволяти капіталістам утримувати поліцейських за власний рахунок.
   Новостворені поліцейські структури розподілялися так: насамперед склад поліції збільшувався в тих фабричних районах, в які під час виступів робітників викликалися війська; у другу — в робітничих районах, де відбувалися страйки і «безладдя». За такого посвоєму справедливого підходу у промислово розвинутих губерніях України на рубежі XIX—XX ст. значно посилився

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>