інальних справах передавалося після судової реформи 1864 р. судовим слідчим, господарські функції і питання благоустрою — органам земського та міського самоврядування тощо. Однак поліцейська реформа мала незавершений характер, вона не внесла в компетенцію поліції ясність та виразність, не усунула плутанину і суперечності, притаманні її дореформеній діяльності. Зберегли свою чинність багато норм Положення про земську поліцію і Наказу її чинам та служителям 1837 p., які визначали коло завдань поліції. У Зводі законів компетенція органів поліції була в основному зафіксована в Загальному установлення губернському (т. II) та Статуті про попередження і припинення злочинів (т. XIV).
   Загальне установлення губернське передбачало, що «предмети відомства поліцейських управлінь і підпорядкованих їм осіб», зокрема, стосуються «стеження за виконанням законів, охорони безпеки та справ громадського благоустрою». Наступні статті Загального установлення конкретизували завдання поліції щодо виконання цієї функції: оприлюднення указів і постанов уряду, «усілякі оголошення, повідомлення і виклики за наказом начальства», «охорона недоторканності прав і спокійного відправлення обрядів церкви православної і свободи іновірних, визнаних віросповідань», «охорона громадського спокою, благочиния, добрих звичаїв, порядку і належної властям покірливості», «заходи безпеки від злочинців і розбійників, затримання їх та знищення їхніх зграй» — і багато ще чого, викладене в наступних 37 пунктах ст. 681. Проте і це була лише мала дещиця передбачених законами обов'язків поліції.
   Отже, і після передбаченого реформою звуження компетенції поліції коло завдань, що нею вирішувалося, залишалося досить широким. Слід враховувати й те, що «звільнення» поліції від сторонніх функцій було багато в чому формальним. Так, згідно із земською реформою велика кількість господарських функцій передавалася земствам. Але насправді

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>