атим. Чисельність купецтва невпинно зростала. Якщо у 1861— 1862 pp. у містах України було оголошено понад 9 тис. купецьких капіталів, то вже у 1882 р. кількість їх зросла до 16290. Торгівлею почали займатися і дворяни^ і селяни, і ремісники. У привілейованому становищі перебувало гільдійське купецтво, особливо купці першої та другої гільдій.
   Значну частину міського населення становили міщани. Вони займалися торгівлею і підприємництвом, служили в державних і приватних установах, працювали на фабриках і заводах, у магазинах, на залізниці тощо.
   Працювало в містах чимало ремісників, діяли, як правило, невеличкі майстерні з двомап'ятьма робітниками. Ремісники об'єднувалися в цехи. В українських містах цеховий устрій зберігався протягом усієї другої половини XIX ст. Ремісники забезпечували перевалено потреби населення в одязі, посуді, дрібному господарському інвентарі тощо. Так, в Одесі у 1890 р. зафіксовано 25 цехів з 79 ремісничими професіями, в яких налічувалося 3926 майстрів, 4069 підмайстрів та 2556 учнів. Значними ремісничими центрами були також Миколаїв, Київ, Харків.
   Місто було центром притягання для селянства. Воно поривалося сюди, долаючи станові обмеження, й українські міста поповнювалися захожими людьми не тільки з близьких, а й вельми віддалених губерній, в тому числі й з центральної Росії.
   Селяни, які оселилися в містах, здебільшого розривали зв'язки з селянським станом і колишнім побутом. їхні діти, хоча й продовжували вважатися селянами, виступали вже як промислові робітники, підприємці, службовці. Вони ставали міськими жителями, які втрачали, по суті, свою колишню станову належність.
   У містах були сприятливішими умови для економічного розвитку. Відповідно до чинних законів, міські обивателі могли мати у своєму володінні і придбавати: 1) будинки та усяку іншу рухому й нерухому власність у містах і селищах; 2) займатися торгівлею та усякого роду промислами,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>