ятин, то у 1892 р. — вже тільки 12,2 млн десятини.
   Втім, це зовсім не означало втрати дворянством панівного становища в економічному житті країни. Помісне дворянство зберігало в своїх руках величезну земельну площу, значні кошти у вигляді викупних платежів, іпотечних позик, доходів від здавання землі в оренду тощо. Зберігалися права земельних власників на надра землі. Величезну допомогу надавав заснований у 1885 р. «для поддержания землевладения потомственного дворянства» Державний земельний банк, який надавав на пільгових умовах довгострокові позики під заставу маєтків представникам цього дворянства. Економічну могутність дворянського стану збільшували й доходи від капіталістичного підприємництва.
   Колишні пільги і привілеї дворянства не тільки збереглися, а й доповнилися новими. Дворянин користується усіма правами і перевагами свого звання, — стверджував закон. Без суду його не могли позбавити ні життя, ні прав стану. Дворянин звільнявся від будьякого тілесного покарання, від особистих податей. Потомствений дворянин міг «приобретать законными способами все без изъятия роды имуществ движимых и недвижимых».
   Дворянство зберігало свою корпоративну організацію, складаючи в кожній губернії окреме дворянське товариство. Очолювались вони губернськими та повітовими зборами, куди входили тільки потомствені дворяни. Особливо значну роль відігравали губернські збори, на яких дворянство обирало зі свого середовища деяких місцевих губернських та повітових чиновників. Наприклад, у Полтавській і Чернігівській губерніях дворянством обиралися голови і члени межових палат і комісій. Як було сказано в «Своде законов Российской империи», «дворянству дозволяется назначать в разные, от выборов его зависящие должности, и находящихся в государственной гражданской службе чиновников».
   Найвищий стан у пореформений період зберігав командні позиції в державному апараті. Посадовим привілеям дворян

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>