ого, за згодою поміщиків селяни могли понад присадибну осілість придбати у власність, на підставі загальних законів, польові землі та інші угіддя, відведені їм у постійне користування.
   З моменту підписання Маніфесту 19 лютого 1861 р. та інших документів реформи селяни мали право придбати у власність рухоме й нерухоме майно, а також відчужувати його, віддавати в заставу і взагалі розпоряджатися ним з дотриманням загальних узаконень. Подібні права отримувало й сільське товариство в цілому, яке, придбавши землі у власність, могло поділити їх між домогосподарями або залишити ці землі в загальному володінні.
   Селяни (як кожен окремо, так і цілими товариствами) дістали право укладати усілякі дозволені законом договори, зобов'язання тощо: з приватними особами без обмеження суми з одного й іншого боку; зі скарбницею, причому щодо предметів селянської промисловості без сплати гільдійських мит, а з одержанням установленого на торгівлю свідоцтва — щодо різноманітних справ на загальних для всіх вільних селянських обивателів підставах.
   Надавалася свобода торговельнопідприємницької діяльності. Селяни діставали права, передбачені статутами Торговельним і Фабричним: займатися торгівлею без одержання торговельних свідоцтв і сплати мита, відкривати й утримувати на законній підставі фабрики і різні промислові, торговельні і ремісничі заклади, записуватися в ремісничі цехи того чи іншого міста (але залишаючись при цьому у своєму званні селянина), займатися ремеслом у своїх селищах і продавати свої вироби як в селищах, так і в містах; вступати в гільдії і торговельні розряди.
   Селянам Правобережної України надавалося право, не запитуючи на те особливого дозволу ні у поміщика, ні у товариства, влаштовувати й утримувати на своїй присадибній землі постоялі двори, промислові і торговельні заклади.
   Усе рухоме майно селян — свійська та робоча худоба, землеробські знаряддя тощо належали селянам.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>