йшло понад 25,6 млн десятин приватновласницької землі. Незважаючи на збереження поміщицьких прав на володіння землею, відбувалося активне витіснення дворянського землеволодіння буржуазним. Дворянська земля переходила в руки купців, духовенства, багатих селян. За час з 1877 р. до 1905 р. заможні селяни придбали у дворян близько 4,5 млн десятин, збільшивши своє землеволодіння майже в чотири рази. Головну ініціативу у цьому відношенні виявило багате селянство степової України.
   Отже, капіталізм, розвиваючись у глибину і в ширину, поступово знищував залишки феодальних форм землевласництва. У процесі капіталістичного розвитку земля дедалі більше втягувалася в ринковий обіг, перетворюючись у товар.
   Створення буржуазної земельної власності як нової форми землеволодіння неминуче вело до суттєвих змін у матеріальнотехнічній базі сільського господарства України, насамперед у знаряддях праці, які поновлювалися протягом усього пореформеного періоду. Цьому сприяли, з одного боку, імпорт в Україну і Росію сільськогосподарської техніки з розвинутіших у промисловому відношенні західноєвропейських країн, з іншого боку — прогрес власного українського сільськогосподарського машинобудування.
   Виробництво сільськогосподарської техніки (молотилок, жаток, плугів) зросло на Півдні України протягом 1870—1890 pp. у 12 разів. Причому сільськогосподарська техніка поступово впроваджувалася і в заможних селянських господарствах, зокрема, на фермах колоністів і багатіїв, найпоширеніших у південних губерніях та деяких інших місцевостях України.
   Відбувалося швидке збільшення посівних площ, зростало виробництво пшениці й цукру в селянських господарствах. У 1896— 1900 pp. в Україні в середньому збирали 88,8 млн четвертин зернових, у тому числі в поміщицьких економіях — 40,2 млн і в селянських господарствах — 48,6 млн четвертин зернових. Значна частина зерна реалізовувалася на ринку.
   Зміни у суспільному

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>