ий розквіт вугільної промисловості Донбасу. Особливого розмаху капіталістичне підприємництво набуло у зв'язку з будівництвом залізничних шляхів, що перетинали Південь України. У 1872 р. англійський підприємець Джон Хьюз (Юз) побудував у Бахмутському повіті великий металургійний завод, поблизу якого виросло робітниче селище Юзівка (нині Донецьк).
   У 60—80ті роки Україна стає головним центром харчової промисловості в усій Російській імперії. Особливо технічно розвинутими галузями були цукрова, спиртогорілчана, борошномельна.
   Районами цукроваріння загальноросійського значення були Київщина і Поділля. На початку 90х років на Правобережжі і Харківщині діяло понад 150 цукрових заводів, які виробляли близько 21 млн пудів цукру (85% загальноросійського виробництва). У1887 р. у Києві відбувся з'їзд власників цукрових заводів, на якому було утворено Синдикат цукрозаводчиків.
   Донецький басейн став головною вугільною базою Російської імперії. Наприкінці XIX ст. Україна постачала 20 млн тонн вугілля щорічно, що становило 70% цієї продукції Російської імперії. Важливе значення мало створення в Україні власної залізорудної бази, У середині 80х років основним районом видобування руди стало Криворіжжя. В Україні було побудовано чотири великих металургійних заводи, частка яких у загальному виробництві Російської імперії досягла 40,7%, в той час як Урал давав лише 35,8%. Отже, відтісняючи Урал, Південь України перетворюється в основну вугільнометалургійну базу.
   В Україні відбувалося швидке зростання капіталістичної машинобудівної промисловості. Україна стає головним районом сільськогосподарського машинобудування, найбільшими центрами якого були Харків, Катеринослав, Київ, Одеса, Олександрівськ.
   До середини 90х років в Україні склалися промислові райони загальноросійського значення: Правобережжя — з розвинутою цукровою та іншими галузями харчової промисловості, а також машинобудуванням;

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>