ості, сільського господарства, торгівлі тощо.
   Уже з другої половини 60х років XIX ст. в Україні починається швидкий розвиток фабричнозаводської промисловості, що поглинала дрібнотоварне й мануфактурне виробництво. Загалом розвиток капіталізму в промисловості України йшов швидкими темпами, що сприяло перетворенню України, особливо її Півдня, в один з найбільш промисловорозвинутих районів країни.
   Про високі темпи промислового розвитку свідчать такі дані: якщо у 1869 р. в Україні налічувалося 3712 промислових і кустарноремісничих підприємств, то у 1900 р. — 5301.
   Початок капіталістичної індустріалізації характеризувався прямим втручанням держави в економіку, зокрема у формі фінансування залізничного транспорту, прямої підтримки галузей, що мали загальноросійське значення (металургія, машинобудування). Інтенсивне залізничне будівництво 70—80х років сприяло більшому відкриттю внутрішнього ринку для фабричної промисловості, розвиткові нових галузей рейкопрокатного виробництва, транспортного машинобудування та ін.
   Селянська реформа 1861 р. створила джерело дешевої робочої сили, забезпечила надзвичайно високу норму її експлуатації. Це приваблювало іноземний капітал, який залучався до розвитку великої машинної індустрії через скуповування акцій російських компаній, фінансування вітчизняних підприємств тощо.
   Все це обумовило досить швидкі темпи промислового розвитку і в Росії, і в Україні.
   Уже в 60х — на початку 80х років відбулися зміни в структурі промисловості України: суконні, полотняні галузі поміщицької промисловості, вотчинні мануфактури займають другорядні позиції або зовсім припиняють своє існування, зате зростає видобування кам'яного вугілля, розвивається металургія і машинобудування.
   Найбільшими районами розвитку металообробної та машинобудівної промисловості в Україні були Херсонська, Харківська, Катеринославська та Київська губернії. З кінця 60х років почався

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>