p.). Селяни Лівобережної та Правобережної України переводилися на обов'язковий викуп лише законом 1886 р. Отже, тільки з цього часу вони ставали селянамивласниками. Протягом невизначеного строку більшість удільних і державних селян перебувала у проміжному стані між тимчасовозобов'язаними і селянамивласниками. Зберігалося виконання цими розрядами селян ряду феодальних повинностей (передусім сплати оброчного податку), які прирікали їх на розорення та пригноблення.
   Несприятливі наслідки реформи 1861 р. були різноманітними: наділи селян зменшилися порівняно з дореформеними, а платежі, порівняно з колишнім оброком, зросли; община фактично втратила свої права на користування лісами, луками, водоймищами тощо.
   Водночас поряд з окремими несприятливими наслідками реформи, визначальним у ній був її буржуазний характер. Незважаючи на збереження численних кріпосницьких пережитків, на свою незавершеність, селянська реформа була за своїм характером буржуазною. Вона підірвала монопольне право дворян на землю і створила умови для розвитку буржуазного землевласництва, скасувала особисту залежність селянства від поміщиків і відкрила широкі можливості для формування армії резервної робочої сили, необхідної для розвитку промисловості, транспорту, капіталістичного сільського господарства, стала значним кроком уперед на шляху перетворення феодального права в буржуазне.
   Важливим результатом реформи 1861 р. було подальше розширення внутрішнього і зовнішнього ринків, залучення у сферу товарногрошових відносин не тільки промисловиків і великих землевласників, а й основної маси селянства. Отже, реформа 1861 р. сприяла швидшому розвиткові капіталізму в усіх сферах суспільного виробництва.
   В Україні, як і в центральних районах Росії, сповна виявилися усі ці риси. Утвердження нового капіталістичного суспільноекономічного ладу тут також означало інтенсивний розвиток усієї економіки — промисловості,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>