іод революції 1848—1849 pp. була з самого початку приречена на невдачу, її причини: неготовність суспільнополітичних сил України вирішити цю проблему, небажання правлячої верхівки Австрійської імперії надати націям право на самоврядні автономії, протистояння в середині революційних угруповань, утворених за національним принципом. Крім внутрішніх причин, була ще й зовнішня, яка в кінцевому підсумку визначила перевагу контрреволюційних сил, — це вплив царської Росії.
   Ще на початку революції, імператор Микола І заявив, що Галичина може бути Австрійською або Російською і що Росія готова ввести свої війська в Галичину і приєднати її до Росії.
   Перша половина XIX ст. для історії держави та права України була періодом відсутності української національної державності і входження земель України як адміністративних одиниць до складу Російської та Австрійської імперій. Важливою особливістю цього періоду було збереження української національної правової системи у вигляді визнаних як Росією, так і, до певної міри, Австрією українських збірників нормативних актів та вимушена згода їх на застосування звичаєвого права в українських землях.
   У 30х роках XIX ст. Східна Україна була повністю інтегрована в Російську імперію. Така ж доля спіткала у середині XIX ст. Західну Україну, що входила до складу Австрійської імперії.
   У 30х роках XIX ст. була проведена систематизація права в Російській імперії. Підготовлені Повне зібрання законів і Звід законів, які і в Україні стали найважливішими джерелами права.
   Наприкінці першої половини XIX ст. у Європі назріла нова соціальноекономічна та політична криза, почався новий етап національновизвольного руху. Українська нація разом з народами Європи перебувала в очікуванні революційного вибуху, буржуазних реформ.
   Український народ не змирився із втратою національної держави. Він не втрачав надії на її відновлення. Ці сподівання, оптимістичні настрої

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>