гірських стрілків».
   У червні 1848 р. на слов'янському конгресі у Празі була зроблена спроба об'єднати революційний рух усіх слов'янських народів у межах Австрійської імперії. Була створена Слов'янська народна рада, яка звернулася з маніфестами до усіх слов'ян із закликом до об'єднання, але цьому наміру не судилося здійснитися.
   Усупереч планам своїх політичних супротивників керівники суспільнополітичних організацій Галичини, Буковини, Закарпаття аж до весни 1849 р. намагалися об'єднати усі західноукраїнські землі. Це прагнення виявилося і в період виборів депутатів до загальноавстрійського рейхстагу в червні 1848 p., і в період його роботи, що розпочалася 10 липня 1848 р. З 368 депутатів (їх загальна кількість) Галичину представляли 96 депутатів, із них 39 українців, Буковину — 8 депутатівукраїнців. Спроби українських депутатів, які представляли інтереси селянства, легітимним шляхом пом'якшити кабальні умови скасування кріпосного права завершилися поразкою. Це призвело до масових протестів селян. Одним з найбільших було повстання селян на Буковині під проводом депутата рейхстагу Луки Кобилиці. 10 січня 1849 р. на всій території Галичини і Буковини було введено стан облоги. 6 лютого рейхстаг позбавив Кобилицю депутатського мандату. Бойові дії на території Угорщини восени 1848 — березні 1849 p., повстання в листопаді у Львові стали останніми сторінками революції, що потерпіла поразку.
   В умовах спаду революційного руху австрійський уряд пообіцяв українським суспільнополітичним організаціям надати українським землям деяку автономію, якщо ці організації додержуватимуться прогабсбурзької політики. Але вірний принципу «поділяй і владарюй», уряд не дотримувався своїх обіцянок і здійснив новий поділ західноукраїнських земель. 4 березня 1849 р. імператор ФранцЙосиф «дарував» нову, антидемократичну конституцію, яка оформила австрійську імперію як централізовану державу. Уся повнота

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>