поміщиків до державних органів, спори селян з домініями, втечі від поміщиків, псування панських посівів і луків, підпали поміщицьких маєтків, розправи над місцевою адміністрацією і сільською старшиною, відмова від виконання повинностей і сплати державних податків, виступи опришківських загонів у Прикарпатті, масові повстання. Ця боротьба розхитувала феодальнокріпосницьку систему, примушувала уряд йти на поступки.
   Б. Державний лад. Австрійська монархія була багатонаціональною державою, в якій у XVIII ст. — першій половині XIX ст. спадковий монарх зосереджував у своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої, військової і судової влади. Польські, румунські й угорські поміщики ввійшли в тісний контакт з австрійськими правлячими колами, використовуючи австрійський державний апарат для збереження свого панування.
   Більша частина західноукраїнських земель була об'єднана в адміністративнотериторіальну одиницю, яка мала назву «Королівства Галичини і Володимерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським і Заторським».
   Для ведення галицьких справ у Відні в 1774 р. була створена Галицька надвірна канцелярія. її очолював канцлер, який, по суті, виконував функції голови уряду. Останній керувався двома принципами: поперше, кожну з націй, підлеглих австрійському пануванню, тримати в шорах за допомогою решти націй, що перебували в такому самому становищі; подруге, — і це взагалі є головним принципом усіх абсолютистських монархій — спиратися на два класи: феодальних землевласників і на могутніх грошових ділків, урівноважуючи водночас вплив і силу кожного з цих класів впливом і силою іншого. Об'єднання в межах однієї провінції польських і українських земель сприяло посиленню гноблення обох слов'янських народів австрійським урядом.
   Австрійський абсолютизм зберігав деякі зовнішні форми станової організації. У 1775 р. у Галичині був заснований провінційний становий,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>