но пов'язана з так званим тюремним законодавством і практикою його застосування. Першим за часом спеціальним законодавчим актом Російської імперії про позбавлення волі був «Свод учреждений и уставов содержащихся под стражей и о ссыльных», виданий 1832 р. і включений у XIV т. Зводу. Статут, по суті, був зводом законоположень майже виключно першої третини XIX ст. і переважно останнього десятиріччя перед виданням Зводу.
   Статут був поділений на три глави: перша глава «Учреждение мест содержания под стражею» містила постанови загального характеру, була немовби вступом до другої «О содержащихся при полиции и в тюрьмах» і третьої «О содержащихся в смирительных и работных домах». У кожній з глав йдеться про розміщення арештантів, їхній одяг, їжу, лікування тощо, але дуже мало про тюремний побут і практично нічого про умови тюремного режиму. Замовчувалися і питання тюремної дисципліни. Деякою мірою ці питання висвітлювалися в особливій інструкції, яка була складена за рішенням комітету міністрів у 1828 р. і розіслана по губерніях протягом 1831 р.
   Звід 1832 р. був перевиданий у 1842 р. із доповненнями і змінами, що були накопичені в тюремному законодавстві. Кількість статей Статуту зросла з 171 до 1056. Важливим доповненням Статуту був «Статут об арестантских ротах». Редакція статуту 1857 p., що називалася «Устав о содержащихся под стражею», була доповнена «Уставом общества попечительного о тюрьмах», черговим актом приватного значення без суттєвого удосконалення питань загального регулювання тюремної справи, усієї пенітенціарної системи.
   Судочинство. Загальноросійське законодавство про судоустрій і судочинство було поширене на територію Лівобережної України в 1783 р. З прийняттям маніфесту від 27 березня 1793 p., що проголосив приєднання Правобережної України до Росії, Катерина II розпорядилася підготувати «все законы и указы к управлению и судопроизводству по правилам учреждений

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>