окарання застосовувалося в традиціях феодального права — тільки до простого люду.
   І Звід, і Уложення звільнили від застосування тілесних покарань привілейовані стани — дворян, духовенство, почесних громадян, купців першої і другої гільдії, деякі розряди сільських посадових осіб. У 1824 р. звільнялися від тілесних покарань студенти й особи, які мали середню та вищу освіту. У 1845 р. перелік вказаних вище категорій доповнили літератори, нижні чини з відзнаками, станційні наглядачі. Уложення встановлювало й інші пільги для вищих станів.
   Слід звернути увагу на надзвичайну складність системи покарань, недостатню визначеність санкцій, можливість заміни одних покарань іншими, наявність у багатьох статтях Особливої частини посилань на інші статті для визначення міри покарання. Покарання різнилися за розрядами, кожний розряд поділявся на кілька родів і кожний рід — на кілька ступенів (з вищою і нижчою мірою). Закон визначав додаткові покарання, особливі покарання за злочини і провини по службі. Особлива частина Уложення (розділи II—XII) визначала досить складну систему злочинів.
   Насамперед традиційно перелічувалися злочини проти віри.
   Значна увага приділялася державним злочинам. При цьому замах, злочинна дія і навіть умисел повалити імператора каралися позбавленням усіх прав стану і смертною карою. За участь у повстанні передбачалося таке саме покарання. Складання і розповсюдження письмових і друкованих творів з метою «схилити до бунту» каралися позбавленням усіх прав стану і засланням на каторжні роботи у фортецю на строк від 8 до 10 років. При цьому особам, не звільненим від тілесних покарань, додатково призначалося від 50 до 60 ударів канчуками і таврування.
   Спеціальні розділи були присвячені злочинам проти порядку управління, посадовим злочинам. В Уложенні з'явилися нові статті і навіть ціла глава «О неповиновении фабричных и заводских людей». Явна непокора фабричного чи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>