ало зворотної сили. Виняток становили статті, що пом'якшують або усувають відповідальність. Новий закон виходив з принципу, що ніхто не може посилатися на незнання закону, якщо він був оприлюднений у встановленому порядку.
   Уложення встановлювало принцип застосування його положень до усіх російських підданих у межах держави, припускаючи деякі винятки, встановлені спеціальними положеннями. Ці винятки існували для справ, підсудних духовному суду і військовим судовим органам.
   Особлива частина Уложення, яка містила 2043 статті, встановлювала покарання кримінальні й виправні, найсуворішими з яких були: позбавлення усіх прав стану в поєднанні зі смертної карою, заслання на каторгу, на поселення в Сибір, на Кавказ.
   Позбавлення усіх прав стану означало втрату всіх привілеїв, пов'язаних з належністю до певного стану, припинення подружніх стосунків, позбавлення прав на майно (воно переходило до спадкоємців), позбавлення батьківських прав.
   848 статей містили у своїх санкціях той чи інший вид позбавлення волі: виправноарештантські роти згадані в 327 статтях, арешт — у 304, тюрма — у 249, гамівний будинок — у 146, робітний будинок — у 126, фортеця — у 84, монастир — у 6 і в одній статті згадується «тримання під вартою». Для порівняння, у Зводі такий вид покарання, як позбавлення волі, згадується лише в 41 статті. Про відсутність виваженої системи покарань свідчить той факт, що в деяких статтях Уложення називалися чотири види позбавлення волі (статті 630, 666, 901, 979 та ін.), в інших — три (статті 1180, 1188, 1306, 1338 та ін.).
   У т. XV Зводу і в Уложенні зберегли таку нелюдську кару, як тілесні — болісні — покарання: биття батогом, хлистом, палкою, мотузкою. За вироком військових судів застосовувалося биття шпіцрутенами до 12000 ударів.
   Засуджених на каторгу таврували — на лобі і щоках випалювали слово «кат», тобто каторжний. Проте це страшне, принизливе для людської гідності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>