керівництвом Сперанського кодифікація кримінального права завершилася після його смерті прийняттям у 1845 р. «Уложения о наказаниях уголовных и исправительных». По суті це був перший у Росії кримінальний кодекс.
   Уложення 1845 р. поділялося на розділи, останні — на глави, а глави — на статті (всього було 2224 статті). Кількість статей у новому кодексі зросла порівняно з законами 1832 р. утричі. Судові органи у своїх вироках у справах, розглянутих після 1 травня 1846 p., повинні були посилатися тільки на норми нового Уложення.
   Перший розділ Уложення являв собою Загальну частину кримінального кодексу, що містила 181 статтю. У ній давалося поняття караного діяння — злочину і провини. Поняття злочину було запозичене з т. XV Зводу законів, але формулювалося більш розгорнуто. Під злочином розуміли «неприкосновенность прав власти верховной и установленных ею властей, или же права или безопасность общества или частных лиц». Уложення вказувало на протизаконність як на найсуттєвішу ознаку злочину. Цей же принцип формулювався у ст. 96, яка вимагала визначення покарання за злочини і провини у точній відповідності до закону.
   Уложення, як і Звід, знало два поняття кримінально караного діяння — злочин і провину. Але на відміну від Зводу воно встановлювало різницю між ними не за тяжкістю покарання, а за об'єктом посягання.
   В Особливій частині Уложення вельми нечітко визначалося застосування термінів «злочин» і «провина».
   У першому розділі Уложення визначалися форми вини і винуватості як підстави для кримінальної відповідальності, а також стадії вчинення злочину, форми співучасті, обставини, що усувають кримінальну відповідальність або ж пом'якшують чи обтяжують її.
   Уложення, як і Звід, розглядало малолітство і неповноліття як обставини, що пом'якшують відповідальність і суворість покарання.
   Уложення чіткіше визначало чинність кримінального закону в часі і просторі. Воно не мало

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>