ітника безпосередньо з підприємцем.
   З початком промислового перевороту пов'язана поява першого фабричного закону загального характеру — «Положения об отношениях между хозяевами фабричных заведений и рабочими людьми, поступающими по найму», виданого 24 травня 1835 р. Але він був поширений спочатку на основні центри текстильної промисловості (Полтавська, Харківська, Чернігівська губернії), а потім і на інші галузі виробництва лише на початку 60років XIX ст. Відповідно до «Положення» фабриканти зобов'язувалися письмово оформляти умови наймання, робітники не мали права звільнятися раніше визначеного строку і вимагати підвищення заробітної плати, власник підприємства мав право звільнити робітника, попередивши його про це за два тижні. 7 серпня 1845 р. був виданий закон, який забороняв нічну роботу дітей до 12 років, але він не дотримувався.
   Деякі питання правового становища робітників були закріплені в Зводі законів, зокрема в нормах, що регулювали договір особистого найму. Звід зберігав чимало раніше встановлених обмежень. Так, державних селян не можна було наймати на роботу без паспортів, а поміщицьких селян, крім того, — без дозволу поміщиків; заміжніх жінок — без дозволу чоловіків тощо. Строк договору встановлювався до п'яти років.
   «Уложение о наказаниях уголовных и исправительных» 1845 р. вперше містили статті 1791 і 1792 про заходи боротьби з робітничим (страйковим) рухом.
   Отже, протягом першої половини XIX ст. у процесі формування робітничого класу і його боротьби за свої права було ліквідовано посесійне право, і робітники усієї імперії, в тому числі 50 тис. робітників України, отримали, нехай і вельми обмеженого характеру, але перші нормативні акти, що частково регулювали їхнє становище у виробництві.
   Кримінальне право. Основним джерелом кримінального права в Україні на початку XIX ст. стає російське законодавство. Але з моменту введення в дію Зводу законів норми

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>