одавця — і сини, і дочки успадковували порівну. Багато які з цих положень зберігалися і після введення Зводу.
   На початку 40х років шлюбносімейні відносини в Україні регулювалися так само, як і до XVIII ст.
   Знаменною подією у розвитку цивільного права України першої половини XIX ст. було введення в 1840—1842 pp. Зводу законів, у X т. якого вперше в Росії систематизовано цивільне законодавство. З цього моменту російське цивільне законодавство розвивається як самостійна галузь права, а X т. стає своєрідним цивільним кодексом.
   У Зводі законів значна увага приділялася посиленню права власності. Майно поділялося на нерухоме й рухоме. Останнє — на родове і «благоприобретенное». До нерухомого майна належали й за кріпаче ні селяни.
   У ст. 262 т. X Зводу законів уперше в російському законодавстві сформульовано поняття права «исключительно и независимо от лица постороннего владеть, пользоваться и распоряжаться оным (майном) вечно и потомственно». Право власності на землю визначалось як право «на все произведения на поверхности ее, на все, что заключается в недрах ее, на воды, в пределах ее находящиеся, и словом, на все ее принадлежности».
   Це буржуазне поняття права власності дещо випереджало справжнє становище в Росії й Україні. Але воно, поперше, було об'єктивно підготовлене вже очевидним невпинним розвитком капіталістичного укладу в країні, а подруге, у свою чергу, сприяло подальшому розвитку цього укладу.
   У Зводі значне місце було відведене зобов'язальному праву, що викликалося розвитком товарногрошових відносин. Договори укладалися за взаємною згодою сторін, які домовлялися. Предметом договору могли бути майно або «дії осіб». Договори можна було укладати як письмово, так і усно, але для деяких договорів (позики, дарування, застави нерухомого майна, покладу тощо) вимагалася тільки письмова форма. Будьякий договір, «правильно складений», підлягав виконанню. Закон передбачав

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>