жавних і адміністративноправових відносин. У 1839 р. Микола І підписав постанову про поширення на Київську губернію дії усіх загальнодержавних законів і ліквідацію її виняткового становища. Це стало сигналом до поширення загальноімперської правової системи на територію України. У 1840 р. на Лівобережну, а в 1842 й на Правобережну Україну було поширено дію Зводу законів у частині цивільного і кримінального права. У 1842 р. офіційно скасовано дію Литовського статуту.
   Однак у 1840—1842 pp. застосування загальноімперського законодавства показало, що багато загальноросійських норм суперечать традиційним нормам права, які склалися в Україні. Це призвело до того, що під час підготовки другого видання Зводу законів, котрий почав видаватися в 1842 р., у 10й том (цивільне законодавство) включили низку норм (переважно тих, що регулювали шлюбносімейні відносини і спадкове право), чинних тільки в Чернігівській і Полтавській губерніях — на території колишньої Гетьманщини. Таких норм було 53 з 3979 статей. У решті губерній України чинним було тільки Російське законодавство.
   Наприкінці XVIII ст. правове становище приватновласницьких селян регулювалося загальноросійським законодавством, сконцентрованим у першій половині XIX ст. у Зводі законів (т. IX, Закони про стани, статті 914—1096; т. XVI, статут про запобігання та припинення злочинів, статті 324—326, 362—364, видання 1842 p.). Проте на Правобережній Україні реально діяли не стільки закони, скільки норми звичаєвого права Речі Посполитої. У процесі інвентаризації 1847—1848 pp. були підготовлені інвентарні правила, які містили норми, що визначали розміри земельних наділів, а також уніфіковані повинності поміщицьких селян. 26 травня 1847 p., зі схвалення Миколи І, міністр внутрішніх справ підписав «Правила для управления имениями по утвержденным для оных инвентарям в Киевском генералгубернаторстве». Правила містили 44 статті з додатками.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>