валися державноправового життя України. У ПЗЗ були об'єднані нормативні акти, починаючи із Соборного Уложення (1649 р.) до нормативних актів, прийнятих на початку царювання Миколи І (1825 p.). Услід за першим виданням ПЗЗ почали готувати і друге, яке вже включало нормативні акти, прийняті після 1825 р.
   ПЗЗ насправді було не зовсім повним зібранням законів. Деякі акти кодифікаторам не вдалося розшукати. Пояснювалося це тим, що державні архіви Росії перебували в поганому стані. Не було повного реєстру законодавчого матеріалу, що зберігався в архівах. У деяких випадках окремі акти умисне не вносилися до ПЗЗ. Передусім це стосувалося документів зовнішньополітичного характеру, що зберігали оперативну секретність, а також законів й інших нормативних актів, прийнятих за обставин надзвичайної важливості, або таких, що містили правила внутрішнього розпорядку державних органів. Серед не внесених до ПЗЗ виявилися й деякі нормативні акти першої половини XIX ст., що регулювали правове становище закріпачених селян на Правобережній Україні. Водночас до ПЗЗ увійшли акти, які не мали характеру законів, оскільки саме поняття «закон» у філософськоправовій теорії початку XIX ст. Не було розроблене. Тут можна знайти акти неюридичного характеру, а також судові прецеденти.
   Другим етапом роботи стала підготовка Зводу законів Російської імперії — зібрання чинних на час його видання законодавчих актів, розміщених у тематичному порядку. Акти подавалися в орфографії XIX ст., виключалися нечинні норми, усувалися суперечності, здійснювалося редакційне опрацювання текстів, відкидалися частини норм, які кодифікатори вважали несуттєвими. Упорядники Зводу виходили з того, що «Свод есть верное изображение того, что есть в законах, но он не есть ни дополнение их, ни толкование». Однак, на думку сучасних дослідників, М. М. Сперанський неодноразово й сам формулював нові норми, що не спиралися на чинний закон,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>