озаків). Уряд обіцяв, що після перемоги у війні він збереже ці формування. Козацькі полки відважно билися з інтервентами, зазнаючи великих втрат. Але уряд не додержав своєї обіцянки. У 1816 р. правобережні козацькі полки були перетворені на регулярні — уланські, лівобережні — розформовані. Селяни, які перебували у цих полках, мусили повернутися до своїх поміщиків.
   Вдруге до організації козацьких частин вдалися у 1830 р. Малоросійський генералгубернатор М. Рєпнін одержав з Петербурга наказ формувати козацькі полки для придушення польського повстання. Знову царський уряд обіцяв зберегти ці полки. Було організовано вісім полків по 1000 козаків у кожному. І вдруге уряд не додержав своєї обіцянки. Полки перетворили на регулярні. Лише два з них перевели на Кавказ, де вони стали частиною Терського козацького війська.
   Доречно згадати також про долю козаків, які жили у Задунайській Січі. У 1828 р. кошовий Йосип Гладкий із загоном у 1000 козаків перейшов на бік Росії, щоб допомогти їй у війні з Туреччиною. Після війни козаків поселили на території між Бердянськом і Маріуполем і сформували з них Азовське козацьке військо, яке здійснювало берегову охорону. У 1865 р. це військо ліквідували, а козаків переселили на Кубань. Задунайську Січ спалили.
   Суд. У досліджуваний період судова система України перебудовується на зразок судоустрою Росії. Ця перебудова почалася ще з 1782 р. коли в губерніях, створюваних в Україні, вводять суди, передбачені «Учреждениями о губерниях» 1775 p.. Проте вона здійснювалася повільно, непослідовно. Вже в 1796 р. Павло І розпорядився спростити судову організацію, створену згідно з «Учреждениями о губерниях». Була ліквідована очевидно зайва судова інстанція — губернські станові суди. Але при цьому частково відтворювалися колишні, звичні для українців, суди.
   Загалом у першій половині XIX ст. судова організація України мала такий вигляд:
   перша інстанція, де

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>