Південного товариства декабристів брати МуравйовиАпостоли (нащадки родини гетьмана Д. Апостола). Повстання мало політичні цілі підняти інші військові частини, розташовані в Україні, і повести їх проти властей. Але повстанці не одержали підтримки і зазнали поразки.
   Царський уряд використовував різні жорстокі засоби для придушення антикріпосницьких виступів. Для приборкування непокірних українські поміщики дістали право засилати своїх селян до Сибіру без суду. Російські ж поміщики користувалися цим правом ще з XVIII ст.
   Стосовно багатьох військових поселенців, які повстали в 1819 р., було винесено вирок — биття шпіцрутенами до 12 000 ударів. Це покарання було нічим іншим, як прихованою смертною карою.
   Чимало солдатів Чернігівського полку загинуло під вогнем урядових військ, а ті, хто уцілів, зазнали різноманітних покарань.
   Розвиток нових виробничих відносин, буржуазного способу життя породили капіталістичне гноблення, що викликало незадоволення робітників. Поширеними проявами їхнього протесту стали страйки. Першими в Україні застрайкували робітники друкарні КиєвоПечерської лаври. У міру посилення капіталістичного гноблення зростав й опір робітників, їхня організованість. Можна говорити, що вже з ЗО—40х років XIX ст. в Україні існував робітничий рух. Саме він призвів до створення в 1875 р. першої в країні політичної організації робітників — Південноросійського Союзу робітничого класу.
   Слід враховувати, що представники прогресивних сил українського суспільства, хоча часто й належали до привілейованих родин, не залишалися байдужими до страждань пригноблених мас, усього українського народу. Прагнучи ліквідувати кріпосництво, самодержавство, вони об'єднувалися в різні гуртки, антиурядові товариства (таємні, щоб уберегтися від переслідувань властей), які шукали шляхи зміни поліцейського режиму, що існував в Україні і Росії. Загальновідомо, що трагізм становища українського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>