олосні суди (розправи). Але це було досить обмежене самоврядування, бо воно залежало від державних органів —
   окружних начальників у повітах та губернських палат державних маєтностей. Очолювало цю систему міністерство державних маєтностей.
   Реформа управління державними селянами дещо полегшила їхнє економічне становище; збільшилися їхні земельні наділи, а феодальні платежі у вигляді подушного податку замінялися поземельним промисловим податком. Заборонялося у майбутньому віддавати державні землі в оренду.
   У першій половині XIX ст. посилюються антикріпосницькі протести, які набувають форми повстань. Вони стають постійним явищем соціального життя України, охоплюють великі території. Зростає також кількість повстанців. З 1826 по 1847 р. відбулося 250 виступів лише кріпосних селян. Достатньо згадати рух під проводом У. Кармелюка, що тривав майже 20 років.
   В одному тільки 1848 р. на Правобережжі відбулося 330 виступів селян. Вони протестували проти інвентаризації.
   Протестували проти нестерпних умов свого життя й військові поселенці. Так, відоме їх повстання у 1819 р. у Чугуєві, що його підтримали 250 військових поселень на півдні України. Повстання було жорстоко придушено.
   Антикріпосницькі настрої, обурення самодержавним режимом охопили й армію, солдатська частина якої рекрутувалася із селян. Особливо гостро ці настрої виявлялись у солдатів частин, якими керували прогресивні офіцери, члени таємних антиурядових товариств.
   У 1825 р., у ніч з 28 на 29 грудня, після того, як стало відомо про поразку повстання 14 грудня в Петербурзі, повстали 8 рот Чернігівського полку, які дислокувалися у Василькові (під Києвом). Це був армійський полк, але за своїм значенням у збройних силах він прирівнювався до гвардійських частин. Полк був примітний тим, що в ньому існувала традиція поважного ставлення офіцерів до солдатів.
   Ініціаторами й організаторами повстання стали офіцери — члени

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>