ацію. Війна й об'єднання населення для війни стають регулярними функціями в діяльності племен. У IV ст. н. є. анти вели наполегливу боротьбу з готами.
   V 385 р. готський король Венітар (Вітімар) прагнув підкорити антів своїй владі, але зазнав поразки.
   Пізніше йому вдалося захопити у полон Божа і стратити його разом із синами й «вельможами». Але й на початку VI ст. анти разом з іншими слов'янськими племенами вели наступ на балканські володіння Візантії.
   Все це вплинуло на соціальноекономічний розвиток слов'ян. Воєнна здобич, контрибуції, подарунки, одержувані під час війни, сприяли накопиченню багатств у антських вождів. Посилилась їхня військова й політична влада, що прискорило майнову та соціальну диференціацію слов'янського суспільства, процес формування у ньому класових відносин.
   З VII ст. термін «анти» вже не фігурує у писемних джерелах. З VI—VII ст. у них вживаються такі найменування, як «слов'яни», «склавши», «склавени».
   Поява у слов'ян союзів племен свідчила про становлення в них у період між докласовою і класовою формаціями перехідної форми управління суспільством. Тут використовувалися деякі старі родові форми регулювання соціальними процесами, але вже в інтересах панівного класу, що зароджувався. Таку форму управління суспільством називають військовою демократією. На її стадії перебували й анти.
   Військова демократія поєднувала в собі риси, притаманні громадському самоврядуванню, а також елементи державного ладу. У міру поглиблення соціальної диференціації у воєннодемократичних союзах посилювалася державноправова основа, що неминуче зумовлювало класовий поділ суспільства й утворення держави. Це, звичайно, вимагало тривалого часу. Позначився і зовнішньополітичний чинник: на розвиток слов'ян несприятливо вплинуло нашестя гуннів.
   У другій половині І тис. н. є. східнослов'янські племена заселяли велику територію, на якій сформувалася давньоруська народність.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>