у.
   Новим явищем у житті кріпаків стало переведення їх на місячину. Прагнучи збільшити товарність свого господарства, поміщики відбирали у кріпаків землю, надаючи їм місячне утримання. Не мали надільних земель на Лівобережжі 1/3 поміщицьких селян, на Правобережжі — 1/6. У 40х роках XIX ст. загальна кількість місячників по Україні досягла 25% усіх кріпаків. Не слід забувати, що саме кріпаки працювали в поміщицьких мануфактурах. Крім того, кріпаки як піддані мали сплачувати податки Російській державі.
   Розуміючи, що соціальний протест селян зростає, що кріпосництво стає для них непосильним тягарем, царський уряд почав шукати шляхи полегшення становища селян. Для цього в Правобережній Україні, де кріпосницький гніт був найнадмірнішим, з ініціативи малоросійського генералгубернатора Д. Бібікова у 1847— 1848 pp. було проведено інвентарну реформу, змістом якої став опис поміщицьких маєтків (сподівалися також, що ця реформа відверне селян від підтримки польського національновизвольного руху).
   Складання інвентарів було обов'язковим. Було складено 8437 інвентарів. На їх основі царський уряд розробив правила, котрі визначали розміри земельного наділу кріпака і встановлювали розміри панщини та інших повинностей залежно від майнового стану селянського господарства. За інвентарними правилами наділ надавався селянинові у довічне користування, поміщик не міг ні відняти його, ні зменшити.
   Поміщики зустріли ці правила вороже, і в грудні 1848 р. за розпорядженням малоросійського генералгубернатора князя Васильчикова були внесені доповнення до інвентарних правил, які урізали поступки селянам, надані першою реформою. Можливості для сваволі поміщиків залишилися, наприклад дозволялося віддавати селян у рекрути або засилати їх до Сибіру.
   Якщо юридичне становище кріпаків було однаковим, то розвиток товарногрошових відносин поглиблював їхнє майнове розшарування. Сформувалася замолена верхівка

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>