го будинку і постійного місця проживання; джерело існування — праця за наймом. Це були вільнонаймані робітники, пролетарі'!. У 1828 р. вони становили 25% загальної кількості робітників, а в 1861 р. — 75%.
   У першій половині XIX ст. цей прошарок багато в чому поповнюється за рахунок державних селян. За законом до найманих робітників зараховувалися ті державні селяни, які, переходячи з селянського стану, не дістали згоди міщанського міського товариства на включення їх до міщанства або не подали поручництва шести благонадійних хазяїв і не сплатили подушний податок. У такий спосіб вони опинялися серед мешканців міста, але поза їхніми становими групами та організаціями. Інше значне джерело поповнення вільнонайманих робітників — кріпаки, відпущені на волю. Разом із найманими робітниками в Україні формується також надлишок робочої сили, її ринок.
   Наймані робітники на той час були безправними внаслідок байдужості до них закону.
   Слід наголосити, що поява позастанової групи в місті дезорганізуюче впливала на його становий лад. Крім того, інші явища теж поступово розмивали станову організацію. Наприклад, з'явилися селяни, які почали займатися торгівлею, або така група, як різночинці.
   Селяни (сільські обивателі).
   А. Кріпосні селяни. Завершується юридичне закріпачення селян України (укази від 1800, 1804, 1808, 1828 pp.). Кріпаки становили 5,3 млн осіб, тобто приблизно 50% усього селянства України (1857 p.).
   Основний обов'язок кріпаків — відбування панщини. У першій чверті XIX ст. на панщині перебувало 99,3% кріпосних селян Лівобережжя і степової частини України та 97,4% селян Правобережжя. У різних місцевостях розміри панщини були неоднаковими, але загалом вони зростали і часто доходили до шести днів на тиждень, що було юридичним наслідком урочної системи, яку в нових економічних умовах вводили поміщики. Розміри завданьуроків були надто великими, їх виконання потребувало багато

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>