загальноросійському масштабі промисловість України була насамперед обробною.
   У ЗО—40х роках XIX ст. на мануфактурах України у зв'язку зі світовим технічним переворотом дедалі більше застосовуються машини. Зростає кількість вільнонайманих робітників: у 1825 р. вони становили 25% усіх робітників, а в 1861 р. — вже 74%. Мануфактурне виробництво в Україні поступово перетворюється у промислове, фабричнозаводське.
   У досліджуваний період в Україні чітко визначилися три економічні райони:
   Лівобережжя — тут промисловий розвиток досяг найбільших успіхів;
   Південь — цей район став не тільки в Україні, айв усій Російській імперії головним виробником товарної пшениці та продуктів тваринництва. Водночас саме тут відбувається прискорений розвиток промисловості;
   Правобережжя — було переважно сільськогосподарським районом, де збереглися застійні форми феодального виробництва та існували переважно обробні галузі промисловості, що було наслідком тривалої залежності Правобережжя та його господарства від феодальної Польщі.
   Зростання хліборобства, тваринництва і промисловості обумовило розвиток торгівлі, насамперед українськоросійської. Тільки на Київські контракти приїздили 5 тис. купців.
   На зовнішній торгівлі позитивно відбилося створення чорноморськоазовських портів, особливо в Одесі та Херсоні, які перетворилися на важливі пункти всеросійської торгівлі. Через них вивозився 81% усіх товарів, призначених для експорту, і ввозилася основна маса товарів. Одеса дістала статус портофранко, тобто їй надавалося право безмитної торгівлі.
   На жаль, розвитку торгівлі перешкоджав поганий стан шляхів. Перший пароплав на Дніпрі з'явився у 1825 р. Тільки у 1850 р. було створено на Слобожанщині перше товариство для спорудження залізничних шляхів.
   Суспільний устрій України, його структура, правовий статус станів у досліджуваний період відповідали суспільному устрою Росії.
   Дворянство. Зрівняння

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>