трибуналі засідали представники шляхти (27 осіб), які обиралися на сеймиках, і депутати від духовенства (б осіб).
   Був ще асесорський суд, який засідав під головуванням канцлера (апеляційна інстанція для королівських міст), маршалковські суди. Під час своїх засідань Сейм також міг вирішувати судові справи як перша й апеляційна інстанція.
   У період, коли королівський престол був вакантним, шляхта створювала так звані «каптурові» суди (каптур — капюшон). У цих капюшонах засідали судді.
   Судові справи у приватновласницьких містах і селах розглядали так звані домініальні, або вотчинні, суди, тобто суди поміщиків. У королівських маєтках і малих державних містах — суди старост.
   На містах з Магдебурзьким правом діяв міський суд — лавники на чолі з війтом.
   На Буковині судові органи були становими. Кожний стан мав свої окремі суди і судочинство. Для селян суддею був ворник, для бояр та резешів — староста або справник, для духовенства — єпископ. На їхні рішення можна було апелювати до воєводи, який розглядав судові справи з участю бояр. Після програшу справи у воєводи винний мусив сплачувати судові витрати в подвійному розмірі і часто карався ще й биттям батогами. В Угорщині (і на Закарпатті) судовими органами були:
   а)верховні суди — королівська курія, яка складалася з палати семи (апеляційна інстанція) і королівської палати — для дворян;
   суд таверника і персоналія — особливі центральні суди для міст і міщан. Апеляційною інстанцією для них був суд персоналія (при королівській палаті);
   б)районні палати (голова, п'ять—шість звичайних і кілька надзвичайних засідателів);
   в)комітатські суди (дворянські) з секціями з цивільних і кримінальних справ;
   г)міські суди. Справи тут розглядали міські ради. Апеляції подавали в суд таверника, а потім — суд персоналія;
   д)сільський суд (у справах кріпаків), сільський голова (староста), управитель феодала, інколи сам феодал.
   Існували

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>