закони, затверджували податки, набір рекрутів та ін. У сфері вищого управління діяли двірська канцелярія, двірська військова рада, двірська облікова палата, економічна директорія, рада намісництва.
   Територія Угорщини поділялася на воєводства, або банати, на чолі з воєводами. Заступником воєводи був підвоєвода. Воєводи наділялися всією повнотою влади у сфері управління.
   Воєводством стало й Закарпаття, яке в середині XVII ст. поділялося на 13 комітатів на чолі з королівським урядником — наджупаном. Центром комітата було укріплене місто.
   Воєвод, підвоєвод і наджупанів призначав король. Ще в XIV ст. у комітатах почали створюватися місцеві, тобто комітатські сеймики. У них брали участь представники всіх вільних мешканців комітату. Проте з XV ст. ці сеймики стають суто шляхетськими органами. Щоправда, в них брали участь і місцеві чиновники. Саме ці комітатські сеймики делегували по двоє своїх представників до Державних зборів. Компетенція комітатських сеймиків (їх ще називали дворянськими зборами) визначалась так: вирішувати усі справи, що підпадали під категорію «провінціальне управління комітатів». У межах своєї компетенції вони видавали статути та інші правові норми. Рішення ухвалювалися більшістю голосів. Обговорювали кандидатуру і давали згоду на призначення наджупана.
   На Закарпатті, до речі, як воєвода, так і наджупани комітатів були угорці, втім, як і переважна більшість дворянства, не кажучи вже про магнатів. Наприкінці XVII — у XVIII ст. серед них з'явилося і чимало австрійців. В Угорщині сеймики такого всевладдя, як у Польщі, не мали. Вони, зокрема, не могли вирішувати фінансових, військових, церковних проблем. Комітатські сеймики скликалися приблизно двічі на рік.
   При наджупанах діяли так звані комітатські комісії — колегіальні органи управління і різні чиновники, в тому числі заступники з різних питань — алішпани.
   У XVIII ст. комітати були поділені на округи

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>