х справ.
   Слід зазначити, що чиновницький апарат шляхетської Речі Посполитої був недостатньо розвинутий, незважаючи на наявність численних урядників. Шляхта уважно пильнувала за тим, щоб король не створив вірного йому, розгалуженого чиновницького апарату. Адже в Польщі через сваволю і всевладдя магнатів і шляхти королівська влада в середині століття (та й пізніше) так і не змогла зміцнитися. Абсолютної монархії тут не існувало ніколи.
   Щодо закріпаченого населення, то функції державної адміністрації виконували феодали. Міста з Магдебурзьким правом мали власні органи управління.
   Для задоволення шляхетських амбіцій земські урядники призначалися тільки з шляхетського середовища, причому не тільки у воєводствах і землях, а й у повітах, навіть волостях. Оскільки посади воєвод і старост наприкінці XVII — на початку XVIII ст. перетворилися в довічні, а інколи й спадкові, то вони розглядали ці посади лише як джерело доходу. Функції ж, пов'язані з посадою, покладали на чиновників, яких самі ж і призначили — підстаросту, бурграфа, міського суддю. У XVII ст. була навіть встановлена певна ієрархія посад — підкоморія, старости, хорунжого, земського судді, стільника, чашника, підсудка, підстільного, підчашника, ловчого, військового, писаря, мечника. Відтоді підвищення за посадою здійснювалося відповідно до цієї ієрархії.
   Досить широко застосовувалася практика продажу посад. Стали предметом купівліпродажу й офіцерські звання. Посади продавав король, хоча робили це і вищі сановники двору.
   Законодавчі функції у феодальній Польщі, як відомо, здійснювали король і становопредставницький орган — Сейм, що складався з Сенату, де засідали магнати — світські і духовні, та посольської палати («посольськой ізби»). Сейм визначав основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, контролював фінанси. Король владарював, але не правив.
   У посольську палату кожна земля і воєводство посилали

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>