квартали, переважно за міськими мурами. У міських органах управління, судах їх представництво було мізерним або ж його взагалі не було.
   Львову в 1658 р. були пожалувані шляхетські привілеї, згідно з якими місто здобуло право обрати своїх послів у польський парламент — Сейм, щоправда, з обмеженими повноваженнями — вони не брали участі у голосуванні Місто дістало також право придбання земельних угідь. Крім Львова, в Речі Посполитій такі права мали ще тільки чотири міста: Краків (столиця), Вільно, Люблін і Кам'янецьПодільський.
   Що стосується королівських міст, то управління там здійснювали королівські намісники та інші чиновники, які призначалися королем або намісниками. Міщанська власність у них наближалася до повної власності.
   Міщани виконували на користь держави різні повинності, сплачували податки: податок у вигляді відсотка від вартості проданих товарів, податок з напоїв (вироблених і проданих), податок з власників будинків, обов'язок розміщувати та утримувати королівське військо, якщо воно перебувало у місті, та ін.
   Найбільше міст належало до категорії приватновласницьких. Із 160 міст і містечок Львівської, Холмської, Перемишлянської та Галицької земель, також на Буковині та Закарпатті більше половини належали різним магнатам та великій шляхті. Власники цих міст керували усім їхнім економічним і політичним життям, нав'язували міщанам продукти фільваркового господарства (лісоматеріали, хліб, навіть квашену капусту тощо). Жителі сплачували феодалам численні податки, їх примушували відбувати панщину. Міщани мали обмежене право власності. Багато містечок незабаром перетворилися на придатки фільваркового господарства. Навіть великі міста, в тому числі королівські і муніципальні, були часто оточені феодальними, так званими «юридиками», тобто поселеннями з ремісничими майстернями, корчмами і навіть базарами. Деякі з них були вельми багатолюдними, вони розбивали просторову

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>