возять за кордон, значну частину — в міста. Багато магнатських маєтків збували до 50% зерна та іншої продукції. Поряд з традиційними сільськогосподарськими підприємствами — млинами, солеварнями, ґуральнями, тартаками, дедалі частіше з'являються залізні і скляні гути (заводики), суконні мануфактури, паперові, цегляні та інші заводики, кам'яні та вапняні кар'єри. В багатьох із них застосовувалася наймана праця.
   Підприємницька діяльність феодалів приводила до збільшення селянських повинностей, що супроводжувалося обезземелюванням селян. У першій половині XVIII ст. кількість безземельних у Східній Галичині досягла 41,3% загального числа селян проти 25,9% у другій половині XVII ст.
   Як природна реакція на зростаючу експлуатацію у XVII— XVIII ст. активізувався антифеодальний рух гайдуків і опришків. Вони нападали на багатих феодалів і лихварів, громили їхні маєтки і замки, роздавали майно і гроші бідним селянам. Найбільшого піднесення цей рух досяг у ЗО—40 роки XVIII ст. під керівництвом Олекси Довбуша.
   Міщани. Міське управління. Ще в період XIV—XV ст. жителі міст на західноукраїнських землях відособились в окрему соціальну спільність, стан міщан. Число їх зростало, втім, як і кількість міст. У 1676 р. на Львівській землі налічувалося понад 50 міст і містечок, у Галицькій — 38, у Волинській — 68 тощо. Проте міста в Угорщині, Молдавії, особливо в Польщі, важливого політичного значення не мали. Річ у тім, що устрій цих держав, їхня політика, всевладдя магнатів і шляхти не давали можливості містам належним чином розвиватися, зміцнюватися. Центром економічного життя, навіть виробництва — сільськогосподарського, ремісничого, дрібнопромислового та ін., — на тривалий час стали панські, шляхетські фільварки, а не міста. З іншого боку, німецька колонізація в Польщі, австрійська — в Угорщині, турецька — в Молдавії, особливо в містах, призвели до того, що з національного погляду в містах

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>