чалося, на Брестському соборі була проголошена унія католицької і православної церков, тобто з'явилася третя церква — уніатська. Польські власті вважали її єдино законною українською церквою, сподіваючись у такій спосіб окатоличити місцеве населення. Українська шляхта, частина міщанства добровільно перейшли в уніатство, але більшість населення примушували приймати католицтво силою. Так, у 1699 р. була введена унія в Перемишлянській єпархії, в 1700 р. — у Львівській, в 1722 р. — у Луцькій. Щоправда, слід сказати, що уніатська церква не виправдала сподівань Речі Посполитої, і тому вона не визнала уніатську церкву рівною з католицькою. Католицьке духовенство постійно втручалося в справи уніатської церкви, не допустило її ієрархів у польський Сенат, власті не давали її священикам жодних пільг (як і православним), феодали навіть примушували їх до відбування панщини.
   Уніати не вважалися повноправними громадянами. І все тому, що уніатська церква не хотіла відмовитися від української мови, обрядів, народних традицій, свят тощо. Ця церква і пізніше протягом кількох століть захищала українське населення від полонізації, зберігала його мову, історію, культуру.
   Уніатські, інколи й православні ієрархи, безупинно посилали в Рим і королю меморіали і петиції про своє тяжке становище в Польщі, про численні утиски, але даремно.
   Селянство. У XVII—XVIII ст. основну масу населення західноукраїнських земель становило селянство. На той час у Східній Галичині вільних селян майже не залишилось. Усі вони стали залежними людьми, кріпаками шляхти, церкви, короля. Не мали вони права залишати своїх господарств, не мали права власності на землю. Селянське самоврядування було ліквідовано. Селяни опинилися під юрисдикцією феодалів. Останні дістали можливість втручатися навіть в особисте життя селян: давати або не давати дозвіл на шлюб, поховання (беручи за дозвіл плату), примушували селян користуватися

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>