а та замки.
   «Один бог знает, — писав до Варшави в 1648 р. коронний підчаший зі Львова, — что произойдет с нашим Русским воєводством, так как здесь, что ни хлоп — то казак». Великий загін повстанців (близько 15 тис. осіб) очолив Семен Височан, який потім приєднався до полку І. Богуна. Боротьба не стихала і після відходу козацького війська і поразки 1651 р. під Берестечком. Те саме національне піднесення спостерігалося і в Буковині.
   Суспільний лад. Панівний клас — феодали. Правлячу верхівку феодалів становили князі і панство, утворюючи могутній прошарок магнатів, аристократію. На праві власності їм належали величезні земельні володіння. Переважно із середовища магнатів рекрутувалися чиновники державного апарату, феодали входили до складу двірських рад, судів, командували військами. Магнати в основному походили з панівних класів Польщі, Румунії, Угорщини. Нечисленні знатні українські роди ополячувалися, румунізовувалися.
   Основну групу феодалів становила шляхта. Шляхетський титул був спадковим або присвоювався королем. Верхівка шляхти володіла вотчинними, а основна її маса — удільними землями. Шляхта звільнялася від податків і повинностей, за винятком так званої земської служби, тобто обов'язку служити у війську і виконувати деякі повинності, пов'язані з обороною країни. Особа шляхтича вважалася недоторканною, його ніхто не міг притягати до відповідальності, карати, хіба що за вироком особливих шляхетських трибуналів. Конфіскувати шляхетську власність можна було тільки за рішенням суду. Формально представники шляхти були між собою рівні, але у Східній Галичині переваги в усіх сферах життя надавалися польській шляхті, у Північній Буковині — румунському і в Закарпатті — угорському та австрійському дворянству.
   Шляхтичі могли обіймати державні посади, якщо вони сповідували католицтво. Для православних шляхтичів (і взагалі усіх вільних) у 1676 р. під погрозою смертної кари був

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>