ити про свій намір, подати апеляцію та вказати причини оскарження. Апеляція подавалася у 10денний строк після винесення судової постанови. Скасовуючи рішення чи вирок, апеляційна інстанція могла вносити в них значні зміни, навіть ухвалити нову постанову, а також надіслати справу на новий розгляд. Але найчастіше апеляційна інстанція залишала скаргу без задоволення.
   Відновлення процесу було надзвичайним засобом перегляду рішення чи вироку. Причин для відновлення було багато, головна з них — виникнення обставин, що раніше не були відомі суду, сторонам та їхнім представникам. На практиці процес відновлювався, зокрема, у разі встановлення факту зловживання суддів та учасників процесу.
   Судові рішення виконували місцеві уряди чи самі суди. З XVIII ст. їх виконувала особа, що служила в суді, — возний. Вироки виконував кат («містр»), іноді самі засуджені.
   У середині XVIII ст. на Правобережній Україні процес зі змагального перетворився на інквізиційний. Судочинство характеризувалося формалізмом і здійснювалося на латині.
   У Новій Січі вищою судовою інстанцією був кошовий суд. Він керувався переважно нормами «козацького права» і «здоровим глуздом». Винесені судом вироки фактично не підлягали оскарженню, ніхто не міг їх скасувати чи змінити. Судові вироки, особливо до суворих покарань, наприклад до «страти на горло», виконувалися відразу після проголошення вироку. У Січі за формальної рівності усіх суб'єктів правовідносин суди діяли вельми диференційовано, визначаючи вину і міру покарання козака або представника іншого стану. Так, козакам частіше призначали м'якше покарання або взагалі звільняли їх від нього. Козацький суд мав і власні інтереси під час розгляду справ. Так, у 1747 р. розглядалася справа п'яти козаків, які пограбували двох чумаків, одного з яких убили. Винним було призначено «с мертвым телом схоронить в яму...», але на прохання вдови повернути майно суд відповів, що

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>