ав значно легшому покаранню, ніж проста людина, яка вчинила таке ж діяння.
   Загострення класової боротьби зумовило посилення кримінальної репресії, що досягалося не тільки переглядом чинного законодавства чи правового звичаю, а й широким застосуванням нових кримінальноправових норм, уведенням нових видів покарання, а також поширенням на територію України російського кримінального права, зокрема військовокримінальних законів. Відомий історик права і судочинства О. Левицький зазначав, що у другій половині XVIII ст. в Україні «правосудие немилосердно вешало «разбойников» за ту вину, за которую есче совсем недавно отсекали только руку, ногу или отрезали нос или ухо...».
   Вища міра покарання — страта — поділялася на просту та кваліфіковану. Проста страта полягала у відсіканні голови, повішанні та розстрілі. В окремих випадках застосовувалося утоплення, про що свідчать запорізькі архіви 1700 р.: «Насыпав за пазуху песку, посадить его в реку Чортомлык». Для посилення страждань приреченого на смерть та найбільшого залякування населення застосовувалися кваліфіковані види страти: четвертування — відсікання кінцівок, а потім голови; колесування — роздроблення кісток і покладення тіла злочинця на горизонтально встановлене колесо, з тим щоб його п'яти стикалися з головою; посадження на кіл (палю); підвішування за ребро на гак; закопування живцем у землю. Останнє покарання застосовувалося до матерівдітовбивць. Запорожців за вбивство товариша закопували в землю живцем разом з убитим.
   Кваліфіковану страту часто застосовували, щоб покарати козаків за гайдамацтво. 22 серпня 1771 р. військовий суддя М. Тимофеев наказав полковнику Самарської паланки стратити захоплених гайдамаків у такий спосіб: «Разбойников и смертоубийцев, хотя некоторых тем же жребием, виселицею, а других их товарищей, поелику они перешли все пределы нашей умеренности... непосредственно в Самаре казнить смертью — Каленика

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>