ямованими проти російської адміністрації на території України. На території Нової Січі до злочинів проти порядку управління відносилися навіть такі діяння, як самоуправне підвищення цін, норм продажу товарів та продуктів, установлених Кошем, приведення на Січ жінки, пияцтво під час несення служби чи військового походу та ін.
   До майнових злочинів належали крадіжка, пограбування, гайдамацтво, підпалювання та інші види знищення чужого майна. Найдетальніше закон регламентував крадіжки. Кваліфікованою вважалася крадіжка, здійснена під час стихійного лиха, з військових сховищ, у товариша, в церкві. Гайдамацтво, будучи однією з форм народновизвольного руху на Правобережній Україні у XVIII ст. проти феодальнокріпосницького та національнорелігійного гноблення, розглядалося як особливо небезпечний вид злочину проти власності феодалів.
   Кримінальне право знало злочини проти моральності. Суворому покаранню піддавався запорізький козак, який «порочит женщину по пристойности», оскільки такий злочин «к обесславлению |всего войска запорожского простирается». Серед видів злочинів, заніше невідомих в Україні, з'явилося старцювання. Петро І установив кримінальну відповідальність не тільки за старцювання, а й за давання милостині. Ці положення діяли і в Україні. Як юридичЦрий казус можна розглядати Указ Сенату 1759 р. про дозвіл киянину Зимовичу на «собирание от доброхотных дателей милостыни».
   Як і раніше, вид і розмір покарання залежали від соціального становища злочинця і потерпілого. За вбивство збіглого селянина винний карався грошовим штрафом. На Правобережній Україні шляхтич, який убив просту людину, карався теж штрафом і був зобов'язаний відшкодувати збитки родині вбитого. Просту ж людину за вбивство шляхтича страчували. Привілейоване становище козацької старшини, української шляхти і дворянства виявлялося також у тому, що коли будьхто з них учинював злочин, він, як правило, підлягав

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>