нажите свобода заповітного розпорядження родовим майном обмежувалася (його можна було заповідати тільки спадкоємцям за законом). В особливому порядку успадковувалися майоратні володіння на Правобережній Україні.
   Обмежувалося також спадкове право козаків і вільних селян. Позашлюбні діти були позбавлені права успадковувати батьківське майно. Кріпаки не мали права без згоди поміщика здійснювати заповітні розпорядження чи приймати заповітне майно.
   Кримінальне право. У XVIII ст. у кримінальному праві України принципових змін не відбувається. Водночас під впливом імперської ідеології Росії посилюються репресії щодо злочинів проти держави, знижується вік кримінальної відповідальності, посилюються елементи жорстокості, частіше використовується принцип об'єктивного поставлення.
   Уточнюється поняття державної зради. Під зрадою переважно розумілася зрада російському царюімператору. Зрадником було оголошено гетьмана І. Мазепу. А гетьмана П. Полуботка було обвинувачено у зраді лише за те, що він порушив клопотання про відновлення порядку взаємовідносин України та Росії, встановленого за часів Б. Хмельницького. Ці дії Полуботка уряд розцінив як сепаратизм, що, на думку імперської адміністрації, було зрадою.
   Важливе місце у системі правопорушень посідають злочини проти православної віри (богохульство, чарівництво та ін.). На відміну від юридичної практики Росії і, особливо, Речі Посполитої, такі судові справи на Лівобережній Україні були рідкістю. На Правобережнії Україні до кінця XVIII ст, було зареєстровано близько ста справ про чаклування та чарівництво.
   Най небезпечнішими службовими злочинами вважалися казнокрадство та хабарництво, досить поширені серед посадових осіб України, втім, як і Росії.
   У XVIII ст. досить поширеними були злочини проти порядку управління. Юридична практика того часу перенасичена адміністративнокримінальними справами, особливо пов'язаними зі злочинами,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>