оренди землі.
   У праві України другої половини XVII—XVIII ст. існувала добре розроблена система договорів. Вона обслуговувала зростаючі товарногрошові відносини. Найпоширенішими були договори купівліпродажу як рухомого, так і нерухомого майна, договори обміну, позики та оренди майна. Існували правові гарантії виконання договірних зобов'язань. їх укладання засвідчувалося записом в актових книгах. Купівляпродаж землі оформлювалася універсалами гетьмана і, на прохання власників, закріплювалася царськими грамотами. За порушення договірних зобов'язань застосовувалися різні санкції.
   Крім того, право знало зобов'язання із заподіяння шкоди. Вони розрінялися залежно від заподіяння шкоди одній особі чи колективу. Збитки обов'язково компенсувалися. В обох випадках особа мала відшкодувати збитки своїм майном чи відпрацювати.
   На Правобережній Україні особливою рисою зобов'язального права була заміна застави іпотекою.
   Шлюбносімейні відносини регулювалися переважно нормами церковного права та нормами звичаєвого права. Шлюбний вік установлювався на основі звичаєвого права. Взяти шлюб могла дівчина після досягнення 16 років, юнак — 18 років. Згода на шлюб тих, хто одружувався, була необов'язковою, але на практиці вона враховувалася. Згода батьків на шлюб дітей була обов'язковою. Порушення цього правила призводило до позбавлення батьківського благословення, а інколи й спадщини. Як і раніше, шлюбносімейні відносини регулювалися звичаями, які не завжди збігалися з церковним правом.
   Особливістю досліджуваного періоду було те, що шлюбні відносини перебували більшою мірою під контролем громади, місцевих органів влади, ніж церкви. Так, наприклад, запорізький Кіш особливим ордером від 22 січня 1765 р. наказав Самарському полковнику О. Козирі негайно припинити зловживання священиків у формі «здирства» за вінчання.
   За часів Катерини II у зв'язку з поділом усього нерухомого майна на родове і

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>