ального права 12 і 19 листопада 1721 р. і «Про форму суду» від 3 листопада 1723 р. та ін. Збільшується також кількість нормативних актів.
   У XVIII ст. у зв'язку зі зміною правового статусу Російської православної церкви посилилося втручання самодержавства і в правове життя української православної церкви шляхом введення в дію «Духовного регламенту» та інших нормативних актів.
   На Правобережній Україні та Західній Волині (до приєднання їх до складу Росії в 1793 та 1795 pp.) найважливішими джерелами права залишались акти центральної влади Речі Посполитої, Магдебурзьке право, Литовський статут, а також норми звичаєвого права. У 1768—1775 pp. польський Сейм затвердив так звані Кардинальні права, які гарантували панування шляхти та католицької церкви в усіх сферах життя.
   На землях Запорізької Січі норми звичаєвого права залишалися найважливішим джерелом права аж до кінця її існування.
   Писемні пам'ятки адміністративного та судового діловодства, що зберігаються в архівах, дають змогу проаналізувати й оцінити застосування права України.
   Зміст джерел права, що використовувалися в Україні у XVIII ст., та їхнє значення в житті українського суспільства свідчать про високий ступінь розвитку правової системи України.
   Наприкінці XVIII ст. унаслідок ліквідації української державності сфера застосування права України дуже звузилася, його витісняло законодавство Російської імперії.
   Кодифікація права. У першій чверті XVIII ст. у процесі динамічного розвитку суспільнополітичного і правового життя України виникла гостра потреба спочатку інкорпорації, а потім і кодифікації права України.
   У той час на території України використовувалася велика кількість найрізноманітніших джерел права, норми яких нерідко дублювалися чи суперечили одна одній, що створювало певні труднощі для їх застосування. Ще більше ускладнилась обстановка у зв'язку з поширенням в Україні (спочатку в окремих районах,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>