до імператора Петра І про повернення Україні давніх прав відповідно до договорів другої половини XVII ст. завершилися відмовою. У відповідь гетьман у 1728 р. одержав від Вищої таємної ради так звані «Решительные пункты», які до кінця існування гетьманщини залишалися її основним законом.
   Як і раніше, важливе місце серед джерел права гетьманщини посідали нормативні акти військовоадміністративної влади, передусім гетьмана. Ці акти мали форму універсалів, ордерів, інструкцій, листів, декретів, грамот. Серед найважливіших універсалів можна назвати: універсал К Розумовського від 20 квітня 1760 р. про фактичне закріплення селян України, також цілу низку земельних, імунітетних, військовослужбових універсалів. За правовим характером близькими до універсалів були гетьманські ордери та інструкції, наприклад інструкції судам П. Полуботка (1722 р.), Д. Апостола (1730 р.), К. Розумовського (1761—1763 pp.), листи і декрети про порядок судочинства, грамота К. Розумовського про кількість розквартирування та порядок утримання військ (1751 р.).
   У формі універсалів та указів видавала свої акти Генеральна військова канцелярія. Це були підзаконні акти, спрямовані на реалізацію актів гетьмана і царя, за їх допомогою здійснювалася виконавчорозпорядча функція.
   У XVIII ст. рішення таких органів, як військова рада, рада генеральної старшини, практично втратили своє значення, тому їхні засідання відбувалися дуже рідко, зміст їхніх рішень заздалегідь визначався царською владою.
   На початку XVIII ст. в умовах наступу на вільності України на її територію поширюється дія різноманітних актів царської Росії (регламенти, приписи, положення, зводи, накази, інструкції, укази, маніфести). Прикладами можуть бути: указ 1714 р. про єдиноспадковість, Табель про ранги 1722 р., указ 1783 р. про закріплення селян, жалувана грамота дворянству 1785 р. На судочинство в Гетьманщині вплинули петрівські укази з питань

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>