етьмана Д. Апостола судам від 13 липня 1730 р.
   Поширилося застосування Магдебурзького права, причому не тільки в містах, айв усіх ланках судової системи України. У першій половині XVIII ст. з метою полегшення праці юристівпрактиків виникла гостра потреба перекладу збірників Магдебурзького права з латинської на українську мову. Тому створюються: Короткий вказівник Магдебурзького права за книгою «Порядок» і своєрідна праця під назвою «Кратко выписано з прав малороссийских книги «Порядку», з артикулов прав Магдебургского, права цесарского з означением, какое в тех правах за вини положено наказание и казнь и на каких именно значат страницях». У зазначених і деяких інших збірниках зміст Магдебурзького права було дещо трансформовано порівняно з оригіналами. Реалії суспільнополітичного життя, безперечно, відбилися на характері й обсязі застосування Магдебурзького права на місцях. Наприкінці XVIII ст. Магдебурзьке право майже перестало застосовуватися на українських землях, але багато які з його положень збереглися з різних нормативних актах.
   У 1708 р. гетьман І. Мазепа зробив спробу вийти зпід влади Російського царя й уклав договір з королем Польщі С. Лещинським. Цей договір визначав у загальних рисах правове становище Лівобережної України на правах провінції Речі Посполитої. Соратник Мазепи гетьман у вигнанні П. Орлик у м. Бендерах (Молдавія) підписав зі старшиною акт «Пакты и конституции...». Обидва ці документи не були втілені в життя, але становлять інтерес як пам'ятки державноправової думки України.
   Події 1708—1709 pp. посилили негативне ставлення російської адміністрації до інституту гетьманства та договірних відносин. Спроби гетьмана І. Скоропадського підписати нові договірні статті закінчилися прийняттям так званих Решетилівських статей 1709 p., що були одностороннім законодавчим актом царського уряду про управління Лівобережною Україною. Звернення гетьмана Д. Апостола

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>