був не військовий захід, його очолювали наказаний гетьман Полуботок і генералхорунжий Кулик. У цьому поході від знесиленої праці, голоду, холоду загинуло від третини до половини його учасників.
   Коли в Україні розпочалося дислокування частин російської армії (драгун та гренадерів), до них стали зараховувати козаківреєстровців, що створило реальну загрозу існуванню полків. Серед козаків спалахнуло незадоволення, внаслідок чого полки було відновлено, але не надовго.
   У 1765 р. Катерина II оголосила, що козацьке військо як особливий вид збройних сил непотрібне. Пропонувалося усі полки розформувати, а козакам вступати до гусарів. Після цього усі слобідські полки було перетворено на регулярні гусарські полки, а тих, хто в них служив, стали називати пікінерами. До пікінерів перевели козаків Миргородського та Полтавського полків. У 1783 р. пікінерські частини було теж розформовано.
   У тому самому році за указом воєнної колегії 10 полків, які ще стояли на Лівобережжі, було перетворено у регулярні полки кавалерії. Вони стали називатися карабінерськими. Полковники цих реформованих частин одержали табельні чини. Рядових козаків було зрівняно з державними селянами й зобов'язано виконувати їх повинності. Перший рекрутський набір серед лівобережних козаків було здійснено у 1797 р. Так Україна залишилася без власних збройних сил — найважливішої частини її державної структури.
   Б. Запорізьке військо. Військове формування запорожців становило автономний підрозділ у збройних силах Росії. На відміну від реєстрових козаків це військо називалося «войско низове запорожське», а пізніше «войско ее императорського величества запорожское низовое». Царський уряд перешкоджав установленню будьяких зв'язків між реєстровими козаками та запорожцями. У мирний час запорожці несли службу з охорони кордонів.
   Внесок запорізького війська у військову славу Росії був досить значним. Цього не могла не визнати

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-688 * збірник літератури * >>>далее>>>